ПОРОЗТІКА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док. Розтектися, потекти в різних напрямках (про рідину); // Поширитися по поверхні, втрачаючи чіткі обриси; розпливтися (про плями, сліди від чого-небудь і т. ін.). Карпо хоч і не показний з себе,.. з широким, завжди замазаним лицем, до того ще й плями порозтікалися у його на щоках, мов жаби. Зате смілий, меткий (Мирний, І, 1954, 244); // перен. Розійтися у різних напрямках (про людей, тварин). Овечата, бички щиро прийнялися щипати вогку траву,.. ген порозтікались понад усім озером (Мирний, IV, 1955, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 279.