ПОРОЗУМНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., рідко. Те саме, що порозумні́шати. Був собі горобець.. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів (Л. Укр., III, 1952, 480); Мені дуже хотілося ходити до школи, але тато і мама не пускали. — Порозумній трохи, — сказав батько. — Навіщо дурному та школа? (Минко, Моя Минківка, 1962, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 280.