Слово "порозхлюпуватися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОРОЗХЛЮ́ПУВАТИСЯ, ується, док. Розхлюпатися, розплескатися в багатьох місцях (про воду або якусь іншу рідину).

порозхо́дитися і рідко ПОРОЗІХО́ДИТИСЯ, иться, имося, итеся, док.

1. Розійтися в різні сторони (про всіх або багатьох). У селі люди почали відставати від гурту, громадка меншала, розмова ще тихша ставала, далі вже всі порозходились по хатах (Л. Укр., III, 1952, 562); Позачиняли [люди] свої комори, познімали терези і порозіходились (Кв.-Осн., II, 1956, 135); // Піти геть звідкись. Було як мати не пустить мене на вечорниці, то й парубки порозходяться (Стор., І, 1957, 101); Гості попрощались, порозходились (Коцюб., І, 1955, 47); Повернувшись додому, мати вже не застала нікого під хатою — порозходились спати (Головко, II, 1957, 425); // перен. Роз’їхатися в різні місця. Брати порозходились із дому: старший, Пилип, у прийми пристав, а Федь замолоду в місті на заводі (Головко, II, 1957, 190).

2. Поширитися по поверхні, втрачаючи чіткі обриси; розпливтися (про плями, сліди від чого-небудь і т. ін.); // Розгладитися, розправитися (про складки, зморшки тощо).

3. Розвіявшись, розтанувши і т. ін., зникнути (про хмари, туман і т. ін.). Було хмарно й темно, а тепер хмари порозходилися й випустили на волю місяць (Гр., І, 1963, 410).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 281.