ПОРОЗЦВІТА́ТИ, а́ємо, а́єте, док.
1. Розцвісти у великій кількості (про квіти); порозквітати. Порозцвітали гарно квіти (Гл., Вибр., 1951, 129).
2. перен. Стати дуже гарним, набрати квітучого вигляду (про всіх або багатьох). Навіть порозцвітали попаді, рум’янці собі подіставали (Хотк., II, 1966, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 281.