ПОРОТТЯ́2, я́, с., розм. Дія за знач. поро́ти2 1. Пан староста скінчив свій суд. Лишалося пороття.., урядовець лівша звелів челядникам узяти на ослона одного з молодших (Ле, Хмельницький, І, 1957, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 284.