ПОРО́ХКУВАТИ, ує, док. Час від часу неголосно рохкати. — Оце носив продавати порося, та не продав, бо мало давано (порося при цих словах тихо порохкувало в мішку..) (Тют., Вир, 1964, 118); Порохкуючи, риють у гущавинах вологу землю вепри (Загреб., Шепіт, 1966, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 285.