ПОРОХНИ́ННЯ, я, с., розм. Те саме, що порохня́ 1. Остяк [остов] заскрипів й увесь похитнувся. — Скрипиш?.. Скрипи!..На людську ласку не покладайся: попотішаться ще твоїм стогоном, поки прирозуміють, яким побитом з твого порохниння найбільше користі потягти (Л. Янов., І, 1959, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 285.