ПОРОХНЯ́Р, а́, ч. Майстер, робітник, який виготовляє порох (див. по́рох2). Під горою селітряну поташню та заклад порохівні заклали втікачі порохнярі з Перемишлянського староства (Ле, Хмельницький, І, 1957, 306).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 286.