ПОРОХОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до по́рох2; // Начинений порохом. Спис і шабля,.. порохові набої, пута на коні та інший риштунок і сам його вигляд свідчили про довгу і важку путь (Довж., І, 1958, 266); // Який супроводжує вибух пороху. Народ п’янів од запаху крові, хрипіння смерті, порохового диму (Коцюб., II, 1955, 104); Тисячі мушкетів вистрілили воднораз, обволікаючи небо й землю пороховим димом (Кач., II, 1958, 423); // Признач. для виготовлення пороху. Пороховий завод; // Признач. для зберігання пороху. Одна з бомб потрапила в пороховий льох (Добр., Очак. розмир, 1965, 138); // Який діє за допомогою пороху. У 1938 році у нас були сконструйовані авіаційні бойові ракети з пороховим двигуном (Наука.., 2, 1966, 21).
Порохови́й раке́тний двигу́н — реактивний двигун, що в ньому паливом є спеціальні сорти пороху, спресованого в камері згоряння; застосовується у ракетах як стартовий двигун літаків, снарядів і т. ін.
◊ Жи́ти (сиді́ти і т. ін.) на порохові́й бо́чці (на порохово́му по́гребі) — бути під загрозою небезпеки, катастрофи і т. ін. — Шкури! Кругом продажні шкури! Сидять на пороховому погребі й задоволені (Збан., Єдина, 1959, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 286.