ПОРОШНИ́Й, діал. ПОРОХНИ́Й, а́, е́. Покритий порохом, пилом, з курявою; курний. Він жалкував, що покинув своїх у такий тривожний час. Може, й вони, як і ці бідолашні біженці, бредуть порошними дорогами невідомо куди? (Гжицький, У світ.., 1960, 29); — Для твоєї сестри було б ліпше, якби вона побула ще якийсь час у горах, як вертала в гаряче, порошне місто (Коб., III, 1956, 204); Який же він [шлях] гучний, та людний, та порохний! (Вовчок, І, 1955, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 288.