ПО́РПАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка, рідко. Розгрібати, розривати що-небудь сипке, пухке (перев. землю); гребти (у 2 знач.). Кури порпають грядки (Сл. Гр.); Бурко прибіг до липи, шукає, нюхає, порпає — нема ані каменя, ані глини, а ковбаси й духу не чути (Фр., IV, 1950, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 288.