Слово "порпатися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПО́РПАТИСЯ, аюся, аєшся, рідко ПО́РПЛИТИСЯ, люся, лишся і ПО́РПЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок.

1. в чому і без додатка. Розгрібати, розривати що-небудь сипке, пухке і т. ін.; ритися. Купки босих дітей порпались в теплій землі, знаходячи всякі уламки та дрібні речі, напівзотлілі (Коцюб., II, 1955, 93); Біля стайні порпаються кури (Томч., Готель.., 1960, 109); На греблі, порпаючись у поросі, цвірінькали горобці (Панч, Гомон. Україна, 1954, 23); * Образно. — Одначе ви служите в банку й порпляєтесь в нудних цифрах? (Н.-Лев., V, 1956, 125).

2. в чому. Перекладати, перебирати що-небудь десь, шукаючи щось; копирсатися (у 1 знач.). Роман довго порпається в кишені, намацує там металеву маслянисту протирку (Гончар, III, 1959, 154); Щось пригадавши, він почав метушливо порпатися в газетах, що лежали на столі (Добр., Тече річка.., 1961, 163).

По́рпатися в па́м’яті — намагатися пригадати щось. Про що ми говорили? Порпався в пам’яті, сточував в одне шматки розмов, але зв’язати не вдавалося (Мушк., Серце.., 1962, 210); По́рпатися в собі́ — надто детально аналізувати свої почуття, переживання і т. ін. Він не звик порпатись у собі, вивчати стан своєї душі чи аналізувати почування, що володіли ним у ту чи іншу хвилину (Голов., Тополя.., 1965, 352).

3. розм. Працювати, поратися (на землі, у господарстві і т. ін). Поки мати порпалась на вгороді, помалу полючи старими руками картоплю, Гаїнка заходилася топити (Гр., II, 1963, 346); — Коли всі будуть дуже вчені, хто в землі порпатиметься? (Тют., Вир, 1964, 42); Жив він самітно й відлюдно, з ранку до вечора порпаючись у своєму садку (Донч., VI, 1957, 117); І порплиться кожен [піщанин] собі в господі, як курка на гнізді (Мирний, II, 1954, 87); // біля чого, коло чого. Виконувати яку-небудь копітку роботу; возитися (у 2 знач.). В кінці вулиці, на тротуарі, порпався біля мотоцикла незнайомий юнак (Кочура, Родина.., 1962, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 288.