ПОРТФЕ́ЛИК, а, ч. Зменш.-пестл. до портфе́ль 1. Мій син, грибок на двох тоненьких ніжках, У перший раз пішов сьогодні в школу. Пенал, портфелик, голубі штанці, — Усе таке єдине й неповторне (Рильський, II, 1960, 102); Марійка дістала з портфелика зошит (Донч., V, 1957, 422).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 292.