ПОРТЬЄ́РА, и, ж. Завіса з важкої, щільної тканини на дверях або на вікні. В його домі була багата панська обстава: ..дорогі килими, на дверях важкі портьєри… (Н.-Лев., III, 1956, 367); З зали долинули звуки музики: грала Люба. Юрій наблизився до портьєри і в нерішучості спинився (Кочура, Зол. грамота, 1960, 47); Він поглянув на вікно кімнати Сахно, не помітивши, звичайно, її скуленої постаті в складках портьєр (Смолич, І, 1958, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 292.