Слово "порубати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Рубаючи на шматки, на частини, знищити що-небудь. — Не ори моєї частки, бо я тобі плуга порубаю (Н.-Лев., III, 1956, 200); [Тихон:] Оддай сюди сопілку! [Палажка:] Так оце я тобі зараз би й оддала! Сокирою піду порубаю! (Вас., III, 1960, 150); // Ударяючи ножем або яким-небудь гострим знаряддям, подрібнити, посікти. Решту [м’яса] порубали, пересолили і склали в бочку (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 62); // Рубаючи, зробити придатним для спалювання в печі (дрова, дошки і т. ін.). От крісла місцевої продукції. Солідність роботи їх, без сумніву, була понад всяку конкуренцію: вже висиділо на них п ять поколінь і ще п’ятнадцять висидить. Але беручи з поглядів естетичних, їх іще в третім поколінню треба було порубати на дрова (Хотк., II, 1966, 59); Дома Бронко, аби запобігти дурним снам уночі, «за кару» примусив себе порубати всі, ще минулорічні, цурупалки на велике здивування матері й не менше задоволення батька (Вільде, Сестри.., 1958, 399); У дворі він знайшов дровину і, чи треба, чи не треба, порубав її на тріски (Чорн., Визвол. земля, 1950, 88).

2. Вирубати на якій-небудь ділянці кущі, дерева, ліс і т. ін. Порубали кущі, увійшли москалі з рушницями й зловили п’ятнадцять циган (Н.-Лев., III, 1956, 278); Навколо ставка — верби густим вінком. Не порубали. Тільки тоді вони були тоненькі, рівні, а тепер товсті, погнуті, в рижих дуплах (Тют., Вир, 1964, 421).

3. Зарубати сокирою, шаблею і т. ін., вбити холодною зброєю. В село Тернівку прибуло військо. Зігнали людей, кого постріляли, кого порубали, інших забрали в город (Коцюб., II, 1955, 95); [Настя:] Села наші запалили [татари], Наше добро собі взяли; Старих людей порубали, А молодих в полон взяли (Н.-Лев., II, 1956, 442); Тільки й чути було — десь там порубали продзагін, десь вирізали міліцію (Гончар, II, 1959, 231); // рідко. Заподіяти багато ран шаблею, сокирою і т. ін. Зайшов він і сьогодні, збентежений і розгублений, почувши, як порубав його [Горленка] Потоцький (Тулуб, Людолови, І, 1957, 38); * Образно. Чудний ти, батьку. Посивів увесь, глибокі зморшки порубали чоло тобі старістю, твої ноги тремтять у колінах, хоч як ти не бадьоришся (Кол., На фронті.., 1959, 168).

Поруба́ти на капу́сту — знищити, убити всіх, рубаючи шаблями. Пополотнів і Бжеський. Він бачив, що коли справа дійде до бою, півсотні дужих козаків порубають його з почтом на капусту (Тулуб, Людолови, І, 1957, 20).

4. Рубати якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 293.