Слово "поруділий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОРУ́ДІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поруді́ти. Він сидить незграбно на стільці, дивиться на кінчик свого поруділого від тютюну вуса, мовчить (Сміл., Сад, 1952, 68); Вигляд він мав чудернацький, був якийсь наче підстрелений у своєму перетягнутому путом, поруділому від дощів сіряку (Гончар, II, 1959, 15); // у знач. прикм. Біля кожної з них [хат] порпалися в смітті кури з курчатами, тхнуло гноєм, стояли стоги торішнього поруділого сіна (Тулуб, В степу.., 1964, 111); Заплава, поруділі трави та бур’яни навколо, гілля дерев і зелена соснова глиця заіскрилися сріблястою памороззю (Коз., Сальвія, 1959, 131); В його облізлій фігурі і поруділім пальті чулось щось винувате і безнадійне (Коцюб., II, 1955, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 293.