ПО́РХАТИ, аю, аєш, недок., ПОРХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., рідко. Те саме, що пу́рхати. Ані птиця не порхала, ані вітер не віяв, — непроглядний гай стоїть тихий та спокійний, темний та свіжий (Вовчок, І, 1955, 367); * Образно. На сьоме небо порхнув Геннадій. Душа його співала (Автом., Щастя.., 1959, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 300.