ПОРЦЕЛЯ́НА, и, ж.
1. Керамічна маса білого кольору, що використовується для виготовлення тонкого посуду, декоративних виробів, ізоляційних матеріалів і т. ін.; фарфор.
2. збірн. Посуд або декоративні вироби з такої маси. [Сухарик:] Якщо ви закохані в китайську порцеляну, ви робитесь її рабом (Коч., II, 1956, 328); Коли гості зайшли в їдальню, в них розбіглися очі. Столи угиналися від срібла, порцеляни і квітів (Вільде, Сестри.., 1958, 180); *У порівн. Не чулося твердого чогось, тривкого під стопою. Все було, мов порцеляна, доокола: на око приємне, а опертися не вільно (Хотк., II, 1966, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 300.