ПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРЯДИ́ТИ, ряджу́, ря́диш, док., діал.
1. перех. і неперех. Порядкувати. — Зостанусь я тутечки, у Дубцях, буду вам господарства доглядати, поряджати (Вовчок, І, 1955, 116).
2. перех. Налаштовувати, споряджати що-небудь, готуючи до роботи, в дорогу і т. ін. Серпи посталили, Справили коси, вози порядили (Щог., Поезії, 1958, 85).
3. перех. Наймати, підряджати кого-небудь. В мене є сусідка пані, так і боже мій! Нехай би мене порядила на цілий год, здається, й про худобу забув би: така вона до мене привітна (Барв., Опов.., 1902, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 301.