ПОРЯ́ДНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. поря́дний 1 1. В світі головна річ порядність (Л. Укр., IV, 1954, 133); — Вони великі господарі і люди зовсім тверезі! — Правда, що тверезі, та нема в них порядності (Барв., Опов.., 1902, 162); В його чесності та порядності вона ні на крихту не сумнівалася, бо за все життя Оксен ні образив, ні обдурив її (Тют., Вир, 1964, 108); Для неї ця жінка була зразком чесності і порядності (Собко, Справа.., 1959, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 302.