ПОРЯ́ДОЧОК, чку, ч. Пестл. до поря́док 1-3. Співак закликав додержувати тиші: — Товариші, ану, порядочок. Не заважайте говорити (Головко, І, 1957, 401); Я вже так осмілів, що без усякої обережності так і випалюю: — Тут люди до Берліна рвуться, а вони, чорти, возяться! Порядочки!.. (Кол., На фронті.., 1959, 179).
Поря́дочок дава́ти (да́ти) — те саме, що Дава́ти (да́ти, подава́ти) поря́док (див. поря́док). Рад би я встати до свого дитяти порядочок дати (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 304.