ПОРІВНЯ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який грунтується на порівнянні, на встановленні співвідношень між досліджуваними предметами, явищами і т. ін. Він переконаний, що порівняльне вивчення зразків народної творчості різних національностей має велике значення для музичної етнографії (Стельмах, І, 1962, 42); Треба сміливіше користуватися перевагами порівняльної методики у вивченні радянських літератур (Рад. літ-во, 1, 1966, 61); Порівняльне мовознавство; Порівняльна анатомія; // Одержаний внаслідок порівняння. Речовинний склад глибших шарів Землі виявляють за допомогою різних порівняльних даних і, зокрема, за аналогією з складом метеоритів (Наука.., 1, 1957, 24); Широкий порівняльний матеріал підтверджує думку, що «Слово» [«Слово о полку Ігоревім»] є літературним, а не народним уснопоетичним твором. Але художнє багатство поеми тісно пов’язане з невичерпними джерелами фольклору (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 37).
2. грам. Який виражає порівняння або вживається для вираження порівняння. Підрядне речення порівняльне — підрядне речення, яке пояснює за допомогою порівняння те, про що йде мова в головному реченні (Сл. лінгв. терм., 1957, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 258.