ПО́РІ́Д, по́ро́ду, ч., діал. Пологи. У Рифки родився син. Порід був дуже тяжкий (Фр., VIII, 1952, 391); [Ізоген:] Під час породу, звісно, ллється кров і рветься крик (Л. Укр., III, 1952, 296); Наближався порід — і думи о життю [про життя] відганяли думи о смерті (Хотк., II, 1966, 295).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 260.