ПОРІ́ДНЕННЯ, я, с. Дія за знач. порідни́ти і порідни́тися. «Дарма, є якась серед них і моя!» казав собі [хлопець], розуміючи під цим дуже приємне — не зараз, звичайно, в перспективі — поріднення через дочку з якоюсь багатою і взагалі імпозантною родиною (Головко, II, 1957, 410).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 260.