ПОРІ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порі́зати 1-5. За Юзею йшла покоївка з кошиком, повним стрічок, порізаних на рівні, не дуже довгі кінці (Л. Укр., III, 1952, 674); Питання про порізану ножиком парту обговорюється і на класних зборах, і на виховній годині (Донч., VI, 1957, 603); Поставили нового наймита — патрати порізаних на вечерю гусей (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 270); Митрофан Юхимович витер рукавом піт з порізаного зморшками лоба (Панч, II, 1956, 449); Земля біля Хотина похилена до ріки і порізана глибокими ярами, які ближче до Дністра ширшають (Мак., Вибр., 1956, 467); // у знач. прикм. Він облизав ложку, поклав її на рушник, на якому лежав порізаний хліб (Тют., Вир, 1964, 16); // порі́зано, безос. присудк. сл. [Горніг:] Поруччя на сходах поламано, підлоги позривано,.. попсовано, порізано (Л. Укр., IV, 1954, 247); За селом, у яру, знайшли двох зарізаних поліцаїв. Всі говорили, що їх порізано ще взимку (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 261.