ПОРІ́ЧКА, и, ж. (перев. мн. порі́чки, чок).
1. Чагарник родини агрусових з їстівними кислуватими ягодами червоного, білого або жовтуватого кольору. Кущова рослина: порічки, агрус розпросторилася, розширилася, мішаючись з глухою і жалкою кропивою (Мирний, IV, 1955, 16); Величні гори навколо поросли стрункими ялинами,.. фісташками і непрохідними хащами малини, ожини, смородини, порічок та терну (Тулуб, В степу.., 1964, 116); // рідко. Смородина. Яких вже мені ліків не завдавали! Лукаш мене напував листом от [од] чорних порічок (Вовчок, VI, 1956, 248).
2. Ягоди цієї рослини. Сидить [молодиця] за столом, а перед нею повна миса червоних порічок (Вовчок, VI, 1956, 249); Ходить собі перший чолов’яга по раю.. Їсть раз у раз ягоди і порічки (Козл., Щури.., 1956, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 262.