ПОСА́ДЖЕНИЙ1, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до посади́ти. Вже поросли верби й вишні, посаджені Миколою над Раставицею, а Микола не приходив (Н.-Лев., II, 1956, 244); У селі Шевченковому є дуб, посаджений онуками Тараса Григоровича в сторіччя його народження (Вол., Самоцвіти, 1952, 122); [Дружки:] Ще ж Галина не ваша, а наша, Бо ще ж вона та й не зряджена, На посаді не посаджена! (Кроп., II, 1958, 105); Наступного дня вранці посаджений на машини полк ввійшов у прорив (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 327); — Коли б могли вони тим людям нагадати Про поневолених, замучених братів, Посаджених поза залізні грати (Л. Укр., І, 1951, 166); Зоставшись сама, Софія металася по кімнаті, мов звір, посаджений у клітку (Шиян, Гроза.., 1956, 223); На голові [моряка] була посаджена набік старенька безкозирка з полинялим написом (Збан., Ліс. красуня, 1955, 28); // поса́джено, безос. присудк. сл. На гірському схилі посаджено молодий ялиновий ліс (Веч. Київ, 13.XI 1967, 1); В хаті посаджено Германа на ослоні, а побратими і ще деякі старші робітники позасідали коло стола (Фр., V, 1951, 433); Лукію приведено до волості і, поки слідство, посаджено в холодну (Гр., І, 1963, 394).
2. у знач. прикм. Розташований, розміщений певним чином (перев. про очі, голову і т. ін.). У жінки був довгий гострий ніс і глибоко посаджені злі очі (Вільде, Сестри.., 1958, 157); Округла голова, гордовито посаджена на широких плечах, перехилилась над тином (Стельмах, На.. землі, 1949, 7); Розумовську Береза знав уже кілька років.. Якби вона засміялася на повний рот, можна було б побачити два рядки тісно посаджених великих білих зубів (Томч., Готель.., 1960, 265).
ПОСА́ДЖЕНИЙ2, а, етн., заст., рідко. Який виконує на весіллі роль одного з батьків нареченого або нареченої.
Поса́джений ба́тько — те саме, що Весі́льний ба́тько (див. весі́льний). Тільки Данило, посаджений батько, вже вдовольнився гулянкою (Чорн., Потік.., 1956, 32); Поса́джена ма́ти — те саме, що Весі́льна ма́ти (див. весі́льний).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 305 - 306.