ПОСА́ДНИКІВ, ова, ове, іст. Прикм. до поса́дник 1; належний посадникові. Налиті каламуттю від недосипання очі [князеві] перебігали з заводіяцької мармизи Будия на годоване посадникове лице (Загреб., Диво, 1968, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 308.