ПОСАДО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до посадови́ти. Ми зростали разом, ми невидане в світі творили, як шумів і сіяв посадовлений нами наш сад (Сос., II, 1958, 218); // посадо́влено, безос. присудк. сл. Добре, що вкорочено вік Іслам-Гірею і посадовлено на ханський престол в Бахчисараї Магомет-Гірея (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 389); За віщо посадовлено до цюпи цього старого поляка, я так і не довідався (Досв., Вибр., 1959, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 308.