ПОСВА́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до посвари́ти.
2. у знач. прикм., перев. мн. Які посварилися. Молодий пророк-співець, що саме надійшов од Вавілона, кидається межи двох посварених пророків (Л. Укр., II, 1951, 134); // у знач. ім. посва́рені, них, мн. Ті, що посварилися, перебувають у сварці. Мінявся [орендар] жартами, посварених мирив, Одному кланявся, а з іншим говорив (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 309.