ПОСВЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОСВЯТИ́ТИСЯ, ячу́ся, я́тишся, док.
1. церк., заст. Ставати освяченим.
2. Приймаючи обряд висвячення, одержувати духовне звання; висвячуватися. На те піп посвятився, щоб по церкві крутився (Номис, 1864, № 210); — То щоб святе письмо учити Дозволено учителям Не тим, що в попи посвятитись Засягли права, а усім (Мирний V, 1955, 290).
3. тільки недок. Пас. до посвя́чувати 1-4.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 314.