ПОСВІЖІ́ШАТИ, аю, аєш, док. Те саме, що посвіжі́ти. Гарне, але бліде лице трошки посвіжішало (Н. —Лев., II, 1956, 105); // безос. Він розчиняє навстіж вікно, — нехай в кімнаті посвіжішає (Кол., Терен.., 1959, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 312.