ПОСЕРЕ́ДНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до посере́дник і посере́дництво; // Який виступає в ролі посередника, здійснює посередництво між ким-, чим-небудь. Бетя разом з двома .. червоноармійцями з посередницької команди пішла на дзвіницю, відкіля добре було спостерігати (Трубл., І, 1955, 70); Банк він підшукав собі вірменський — не так, щоб таки банк, а так, посередницька контора була Кефчіянца (Кулик, Записки консула, 1958, 86); // Який здійснюється за допомогою посередників. Посередницька торгівля займала досить важливе місце в економічному житті Ольвії (Археол., IX, 1954, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 317.