ПО́СЕ́СТРА, и, ж. Названа сестра або найближча подруга. Не знайшов юнак з ким побрататись, не знайшов між хлопців побратима, не знайшов межи дівчат посестри, а надибав вілу білу в горах (Л. Укр., І, 1951, 387); — Адже коваль держить єї [Маланку] як рідну дитину. Схоче погуляти чи між посестри піти, то він їй прецінь не боронить (Фр., VII, 1951, 86); Прощається [Зося] з своєю посестрою, яка, пригинаючись, зникає за важкими церковними дверцятами (Стельмах, І, 1962, 188); * Образно. Посестра по духу Спартака і Роберта Брюса, озброєна нержавіючою крицею революційного слова, крокувала Леся Українка в перших лавах борців за утвердження правди і добра (Рад. Укр., 27. II 1971, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 318.