ПОСИДІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж., діал.
1. Ледащиця. — Нащо б боятись? — подумає дівчина.. і піде до хати сама, або й покличуть її, а там ще й голову намилять: — чого сидиш, посидільнице? (Свидн., Люборацькі, 1955, 175).
2. Доглядальниця. * Образно. І в моє вікно зирнуло [сонце] і сполошило стару, невідступну, невмолиму посидільницю журу (Фр., XI, 1952, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 319.