Слово "посипатися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОСИ́ПАТИСЯ, плеться, док.

1. Почати сипатися, вільно падати (про що-небудь сипке або дрібне). З ями посипались на Марусині ноги земля та пісок (Н.-Лев., III, 1956, 335); Піп, не допивши дулівки і не попрощавшись з хазяїнами, вийшов із хати і так грякнув дверима, що аж глина посипалась з стелі (Стор., І, 1957, 158); Як сівалка стала, Скиба зняв шапку і підставив під сошник, а тоді обібрав з нього зволочини — посипалось зерно в шапку (Головко, І, 1957, 332); Завищала пила, вгризлася зубами в дерево, посипалась додолу тирса, закипіла робота (Збан., Курил. о-ви, 1963, 248); // чим, рідко. Почати сипати що-небудь. * Образно. — Ти не бійся, голубонько, що зима Посиплеться білим снігом… (Гл., Вибр., 1951, 52).

◊ Поси́патися, як з ро́га доста́тку — з’явитися у великій кількості. Років через двадцять після закінчення Великої Вітчизняної війни воєнні мемуари посипалися, як з рога достатку (Вітч., 8, 1968, 194).

2. Відірвавшись від чого-небудь або не втримавшись на чомусь, почати падати додолу (одне за одним у великій кількості). Кинулась [Марія] до стола, звідки посипались раптом газети в опасках, нерозпечатані, в тумані пилу (Коцюб., II, 1955, 217); Зінька зірвала з себе квітки, очіпок, рвонула намисто — і коралі, і дукачі посипались на землю (Стор., І, 1957, 361); Грудям моїм стає тісно, мені здається, що петлі моєї куртки от-от тріснуть і гудзики з силою посиплються додолу (Кол., На фронті.., 1959, 20); * Образно. Набігла ватага драгунів і навалилася на Тараса. Труснув був Тарас усім тілом, та вже не посипались на землю драгуни, як колись бувало (Довж., І, 1958, 275); // Почати опадати, обсипатися (про листя, квіти, плоди і т. ін.). І налетів із степу сумного холодний вітер, і шарпонув він гнівно гіллям на дереві — затремтіло в гаю листячко, посипалося одразу (Вас., Опов., 1947, 40); Раптом затремтіло дерево й яблука посипались на землю (Довж., І, 1958, 450); // Почати швидко, одне за одним випадати звідкись (про багато чогось). Вийняв він з кишені гамана, розшморгнув, а звідтіль так і посипались на стіл срібняки (Н.-Лев., III, 1956, 273); // Почати вилітати звідкись у великій кількості, розлітаючись на всі боки. У цей час дерево у вогнищі розпалилося, загоготіло, з нього із тріском посипались в усі боки іскри (Скл., Святослав, 1959, 25); Бенц! Ще одне пряме влучання снаряда. Тільки іскри посипались, а броня. [танка] — як нова (Ю. Янов., І, 1954, 53).

◊ Аж і́скри з оче́й поси́пались див. і́скра.

3. перев. на кого — що. Спрямуватися, полетіти на кого-, що-небудь у великій кількості. Посипались на братів стріли, неначе хмарою їх вкрили (Стор., І, 1957, 70); Удари посипалися густо, градом (Фр., IV, 1950, 230); З-за сільських тинів посипалися на петлюрівців раптові постріли (Ю. Янов., II, 1958, 220); Поява Данила ще більше запалила галичан. Знову полетіли сотні стріл, посипалося каміння (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 312); // Почати надходити у великій кількості. Посипались до нього телеграми з різних кінців Галичини з прокльонами та лайками (Коцюб., II, 1956, 151); Незабаром донесення з армій посипалися густіше (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 319); // тільки на кого, перен. Спіткати кого-небудь, випасти на чиюсь долю. Коли ж як на злість, мов з мішка, посипались на мене деякі пригоди — і важкі хвороби в родині,.. що не давали мені й дихати, не то писати щось (Коцюб., III, 1956, 209); [Макар:] Петро — кандидат прав! Виходить, має всі права… Всі права! Неабищо! — юриста [юрист]! І чини посиплються на чоловіка, і гроші покотяться в кишені (К.-Карий, III, 1961, 14); Втратити ватру на полонині — се така сама трагедія, як і в передвіках утратити вогонь взагалі.., всі кари, якими розпоряджає ватаг, посипалися б на спузаря, що втратив ватру (Хотк., Довбуш, 1965, 107); // у сполуч. з деякими ім. — назвами дій. Стати частими, почати траплятися у великій кількості. Тепер ми [військовополонені] той відносний спокій втратили остаточно. Несподівані, часті наскоки і обшуки посипалися на нас, як сніг на голову (Коз., Гарячі руки, 1960, 73); Одразу загриміло ім’я Довбуша на гірських околицях. Напади один другого сміливіший, один другого удачніший посипалися як з мішка (Хотк., Довбуш, 1965, 189).

4. Почати йти, сипати (про дрібний сніг, рясний дощ і т. ін.). Посипався, як з решета, наглий краплистий дощ, а далі полив як з відра (Н.-Лев., II, 1956, 234); З сизувато-синіх, низько навислих над землею хмар посипався густий, лапатий і мокрий сніг (Коз., Сальвія, 1959, 193); // безос., чим, рідко. Угорі було чути шум; спершу кинуло збитим у грудку льодом, потім посипалося гей би з міху густим великим градом (Кобр., Вибр., 1954, 143); // Почати виділятися, литися у великій кількості (перев. про сльози). Заговорила [дівчина]… сльози покотилися, посипались по личку (Вовчок, І, 1955, 149); Вся постать у неї тремтіла, голова трусилася, сльози рясно-рясно посипались з закритих очей (Мирний, IV, 1955, 298); Дівчата справді прилипли до хлопця, мов смола, і серце Мишунине розтоплювалось, як крижана бурулька, — от-от з неї посиплються краплі води… (Ю. Янов., II, 1954, 145).

5. розм. Почати швидко йти, бігти один за одним великою масою (про багатьох). От посипались із хат люди до церкви, всі повдягані в що хто найліпшого мав (Фр., II, 1950, 362); Один за одним, один за одним посипалися [братчики]. Зігнулися на конях, очима світять, як вовки (Хотк., II, 1966, 247); // Почати швидко вибігати, вистрибувати або зіскакувати звідкись. Коли поїзд став, із вагонів посипались, як груші, хлопці й дівчата (Панч, В дорозі, 1959, 140); // Почати приходити, з’являтися у великій кількості. Як груші, посипалися один за одним у двір Іванкові друзі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 116); // Почати народжуватися одне за одним (про дітей). [Денис:] Вийдеш заміж та як спаруєшся із щоденним клопотом та невгавною турботою, а ще як посиплються діти, то вже й ніколи тобі буде згадувати минуле (Кроп., IV, 1959, 46); Потім, як посипалися одне за одним діти і настала більша потреба в робочих руках, він все частіше став хмуритися, бачачи сина за книжкою (Тют., Вир, 1964, 48).

6. Залунати, почутися з усіх боків. Знов посипались дрібні веселі акорди (Н.-Лев., III, 1956, 311); Кожного рвонуло за серце, покривились болісно обличчя, посипались тихі прокльони (Вас., II, 1959, 35); Коли оплески вщухли, доповідач поцікавився, чи будуть запитання — і запитання зразу посипались (Смолич, Розм. з чит., 1953, 183); Посипались звідусіль жарти та примовки, як це буває в простих людей, що сходяться до гурту після нелегкої та любимої праці (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 208); // безос. Слів посипалося ще багато, але вчинок не наступив жаден (Март., Тв., 1954, 326); — Хто ж буде писати? — Нехай парторг! — посипалося з усіх боків (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 61).

7. Розбитися на скалки (про скло, шибку і т. ін.). Василь скочив через вікно, але так незручно, що шибка дзенькнула й посипалась на землю (Коцюб., І, 1955, 66); Лукія стала на стілець і кулаком ударила у вікно. Посипалось скло, кров заюшила пальці (Донч., III, 1956, 70); Надворі сухо тріснув постріл вартового, і слідом за ним під партизанськими кулями в будинку з дрібним дзенькотом посипались шибки (Мик., II, 1957, 277).

ПОСИПА́ТИСЯ, а́ється, недок. Пас. до посипа́ти 4. На час «осінніх порядків» з кімнат на подвір’я виносили отамани, матраци, ліжка, які «про всякий випадок» натиралися гасом і посипалися порошком (Вільде, Сестри.., 1958, 456).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 325 - 326.