ПОСКАРЛЮ́ЧУВАТИСЯ, ується, уємося, уєтеся, док., розм. Скарлючитися (про пальці, руки і т. ін.; про багатьох); // Стати зігнутим, скрученим (про багато чого-небудь). Поскарлючувався ячмінь од спеки (в полі) (Сл. Гр.); * Образно. Під Сергієвою, Тарасовою, Ніниною роботами поскарлючувались рівненькі трійки, і тільки Богданові вчитель розщедрився на четвірку (Мушк., Чорний хліб, 1960, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 332.