ПОСКЛИ́ТИ і ПОШКЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех.
1. Вставити шибки (у вікна, рами тощо). — Посклити вікна треба б. — То посклім! (Вирган, В розп. літа, 1959, 217); У райкомі на Подолі Вікна не пошклять… (Дума про О. Нечая, 1938, 18).
2. перен. Покрити тонким шаром багато чого-небудь (про лід). Не одна б козача душа попрощалася з білим тілом, коли б не пошклила валів ожеледиця (Стар., Облога.., 1961, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 333.