ПОСКОВЗНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Не втримавшись на гладкій, слизькій поверхні або наступивши на щось слизьке, утратити рівновагу; підсковзнутися. Марійка, наздоганяючи сани, посковзнулась і шубовснула просто в калюжу (Коцюб., І, 1955, 131); — Вчора в нас нещастя скоїлося, — вів далі Федяєв. — Мій помічник посковзнувся й упав. Звихнув ногу (Донч., II, 1956, 49).
2. перен. Зробити хибний крок, помилку в житті. — Вона посковзнулась: стала покриткою та як ступила на ту хистку кладку, то й не вдержалась (Н.-Лев., IV, 1956, 301); — Кожен з нас, медиків, хоч раз спіткнувся або посковзнувся (Шовк., Людина.., 1962, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 333.