ПОСКІПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.
1. Поколоти на скіпки. — А чим у грубі розпалювати? — Оте соснове полінце поскіпай, то й розпалиш (Сл. Гр.).
2. перен., рідко. Порозбивати. Жінки кричать: «..Ми з коцюбами підемо і тим панським слугам голови поскіпаємо!» (Фр., II, 1950, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 332.