ПОСЛА́ТИСЯ1 див. посила́тися.
ПОСЛА́ТИСЯ2, стелю́ся, сте́лешся, док.
1. Те саме, що постели́тися. Красно в садочку! Послався зелений барвінок, голубо зацвів (Вовчок, І, 1955, 91); Між двома горами послався той шлях, порізаний ровами, що повикручувала весняна вода, стікаючи з гір (Мирний, І, 1954, 245); Горбки та пагорбки скінчилися, і на всі боки послалися поля (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 16); Розіклали [хлопці] багаття, і синій димок, гнаний вечірньою прохолодою, послався по землі (Тют., Вир, 1964, 288); Тополі виструнчились по рові, довгі тіні поперетинали шлях, послались по полю (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 83); * Образно. До панів найнявся [Івашечко], Килимом під чоботи панські послався (Олесь, Вибр., 1958, 177).
2. Приготувати собі постіль. Кайдаш.. послався на лаві і ліг спати (Н.-Лев., II, 1956, 348).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 339.