ПОСЛИ́ЗНУТИ і ПОСЛИ́ЗТИ, зне, док., розм.
1. Покритися слизом, стати слизьким; ослизнути. Уже м’ясо послизло (Сл. Гр.).
2. перен., фам. Зникнути, пропасти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Злії духи, так як мухи, всі уже послизли (Сл. Гр.).
Бода́й (неха́й і т. ін.) вони́ [всі] посли́знуть!; Бода́й (щоб і т. ін.) ви (вони́ і т. ін.) [всі] посли́зли! — уживається як проклін. Баглаї — ці воріженьки хижі, Так послизнуть нехай і вони! (Граб., І, 1959, 330); — Пошли на його лихо злеє, Щоб люди всі, що при Енеї, Послизли (Котл., І, 1952, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 339.