Слово "послужити" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОСЛУЖИ́ТИ, служу́, слу́жиш, док.

1. Якийсь час служити, бути слугою в кого-небудь, десь. Не послужила [Олександра] й місяця — занедужала; жене коваль з хати (Вовчок, І, 1955, 34); І чому б, наприклад, тому Семенові не послужити ще який рік в економії, чого замолоду пхатися в хазяї?.. (Коцюб., І, 1955, 112); Радюк, послуживши кілька років в столиці, вернувсь в Київ (Н.-Лев., І, 1956, 572); // Працювати на благо кого-, чого-небудь, підпорядковувати свою діяльність інтересам когось або чогось якийсь час. — Послужив я козацтву щирою душею (П. Куліш, Вибр., 1969, 183); Гонорар — діло користі, а нам, дбаючим про те, як би послужити своєму краєві, думати про гонорари зовсім недоладне [недоладно] (Мирний, V, 1955, 358); Лиш боротьсязначить жити; Мило й згинуть у борні. Спільній справі послужити Не хтять труси [боягузи] та дурні (Фр., XIII, 1954, 364); // Якийсь час бути у вжитку, використовуватися за призначенням, з користю для кого-небудь (перев. про знаряддя праці і т. ін.). — Ці [доїльні] апарати три роки тому були в ділі, але недовго послужили, не було путнього механіка (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 16); * Образно. Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє!..Месники дужі приймуть мою зброю, Кинуться з нею одважно до бою… Зброє моя, послужи воякам Краще, ніж служиш ти хворим рукам! (Л. Укр., І, 1951, 126).

2. Зробити послугу, стати у пригоді комусь. Він все ще біля Прокопа тупав. — Кріпись, синашу. Служив досі громаді, послужи ще востаннє (Коцюб., II, 1955, 103); // Посприяти чому-небудь, допомогти в чомусь. Досягнення біології і хімії послужать дальшому піднесенню сільського господарства і медицини, допоможуть розв’язанню проблеми збереження здоров’я і продовження життя радянських людей (Літ. газ., 19.VII 1960, 1).

◊ До́ля (форту́на і т. ін.) послужи́ла кому, заст., розм. — комусь пощастило. — Той же зоставсь ув убожестві, а йому фортуна на війні послужила, у старшину, у значне козацтво ускочив (П. Куліш, Вибр., 1969, 118); Як послу́жить до́ля (ща́стя), заст., розм. — якщо доля сприятиме, якщо будуть сприятливі умови, обставини. — Як послужить доля, то сього року буде велика добич. Отаман мене не скривдить (Вовчок, І, 1955, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 342.