ПОСЛУ́ЖЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. послу́жливий. Його.. тонке усміхнене обличчя виявляло послужливість (Добр., Очак. розмир, 1965, 7); // Чемність, люб’язність. Севочка самовіддано і мало не побожно всюди носив за нею чемоданчик. Усім така послужливість здавалась кумедною, але Севочка не звертав на те уваги (Собко, Стадіон, 1954, 150); // Догідливість, запобігливість. Опиняюся в номері і кілька хвилин відпочиваю і від спеки, і від якоїсь рабської послужливості служителів готелю (Минко, Намасте.., 1957, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 343.