ПОСМАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і неперех., розм.
1. З’їсти або випити щось дуже смачне. Ну, добриї люде [добрі люди], випийте по чарці і вареничків з суницями посмакуйте (Барв., Опов.., 1902, 84); Після того танцювали краков’яка і другі танці, а ото, як натомились, то шляхетство розійшлось по кружганках потягнуть люльок та посмакувать трунків (Стор., І, 1957, 373); Набридло лисові бути польовим губернатором, бо там, опріч мишей та інших звірків, нічого не доводилось їсти, а йому кортіло посмакувать курятинки або гусятинки (Укр.. казки, 1951, 68); // чим. Те саме, що пола́сувати. Катерині і потрібна тільна корова, щоб хоч на старість досхочу посмакувати молоком (Чорн., Потік.., 1956, 392).
2. Смакувати якийсь час. Василь Семенович сів на скриню, узяв грушу й собі, відкусив шматок, посмакував (Собко, Шлях.., 1948, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 345.