ПОСМІ́ТЮШКА, и, ж. Зменш.-пестл. до посмі́тюха 1. Радіє і Галя, так їй і хочеться заспівати тиху та веселу пісеньку, хочеться побігати-погуляти, як бігають посмітюшки по стежках (Мирний, IV, 1955, 121); Посмітюшка бігла перед дітьми по землі, зачіпаючи крильцями бур’янець (Ю. Янов., І, 1954, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 347.