ПОСО́ВАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. перех. Покласти, засунути куди-небудь усе або багато чогось (по одному).
2. неперех., чим. Со́вати що-небудь якийсь час. Покашлявши, посовавши стільцем, одважився [Віганд] заговорити (Л. Укр., IV, 1954, 221); // у сполуч. із сл. ногою, ногами. Рухати якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 351.