ПОСОЛО́ДШАТИ, ає. Док. до соло́дшати. Товариство повеселішало. Чарка жвавіше заходила з рук до рук, наче й горілка в їй посолодшала (Гр., II, 1963, 475); // перен. Стати приємнішим, веселішим (про життя, настрій тощо). — Та як вип’ємо, то воно [життя] й посолодша трохи.., — сказав Порох і знову ковтнув чарку (Мирний, II, 1954, 147); // безос. Чіпка випив і собі. — Що, посолодшало? (Мирний, II, 1954, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 352.