ПОСОЛОНЦЮВА́ТИ 1, ю́ю, ю́єш, док., перех., гідр. Збільшуючи в грунті вміст солей натрію, перетворювати на солонці. Треба робити ропу й такою ропою посолонцювати дно ставка й береги, щоб вода трималася, як у купелі (Ю. Янов., Мир, 1956, 40).
ПОСОЛОНЦЮВА́ТИ2, ю́ю, ю́єш, док., розм. З’їсти чого-небудь солоного, поласувати чимсь солоним. Хоч посолонцювати оселедцем (Номис, 1864, № 12121); Поцілувались [куми], випили усмак та огірками посолонцювали (Григ., Вибр., 1959, 376); У клуночку був хліб і риба. Наготувала мабуть мати синкові посолонцювати (Донч., Зоряна фортеця, 1933, 262).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 352.