ПОСО́ЛЬСТВО, а, с.
1. Дипломатичне представництво однієї держави в іншій, очолюване послом, а також будинок, де розміщене таке представництво. Келле, радця при посольстві,.. Вів дискусію зо мною (Л. Укр., IV, 1954, 185); [Таня:] Я повторюю — дозвольте мені зв’язатися з посольством (Собко, П’єси, 1958, 112); Повз посольство до палацу цілий день проїздили карети (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 283).
2. перен. Депутація, група осіб, уповноважених передати важливе доручення. Це ж скільки літ у вирі невгамовнім Пройшло з тих пір, як тут, серед снігів, З Москви посольство їхало шановне у Переяслав — місто козаків? (Забашта, Вибр., 1958, 95); // заст., ірон. Доручення, покладене на кого-небудь. — Він прислав вас, а не кого іншого, бо ніхто вже в селі не важиться йти до мене з таким посольством (Март., Тв., 1954, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 353.